Літо – це час відпусток, сонця, моря, і, звичайно, різних захоплюючих заходів, пише torontoski.info. Причому така тенденція зустрічається у багатьох країнах світу, і Канада в цьому плані не є винятком.
Торонто, будучи канадською столицею, безперечно приваблює безліч туристів. Однак, окрім величезної кількості пам’яток, у цьому місті можна відвідати безліч цікавих фестивалів. Вони користуються великою популярністю серед туристів та місцевого населення. Адже докладніше дізнаватися про культуру та традиції регіону – це досить захоплююче заняття.
Варто зазначити, що фестивалі висвітлюють не лише культурно-історичну тему, але також порушують актуальні питання соціуму.
Зокрема, всі цивілізовані та розвинені країни визнають та дотримуються прав і свобод різних меншин, а також груп. До спільнот, які активно себе захищають, входять ЛГБТ. Саме вони організовують всілякі фестивалі, паради та заходи, присвячені їхній самоідентифікації, і, звичайно ж, захисту їхніх прав.
У Торонто також проводиться відомий літній фестиваль, присвячений ЛГБТ-спільноті. Йдеться про Pridе Torontо. Він належить до найбільш масштабних подібних заходів.
Для того, щоб зробити фестиваль ще більш видовищним та цікавим, організатори залучають відомих виконавців та діджеїв.
Однак, як і будь-який інший захід подібного типу, Pridе Torontо має свою історію та традиції. За рахунок того, що цей фестиваль приваблює величезну кількість людей, його організатори стикалися з різними неоднозначними ситуаціями. Зокрема, йдеться про фінансування та участь поліцейських.
Наш матеріал ми присвячуємо історії цього дивовижного і яскравого фестивалю, який відрізняється безліччю цікавих подій, що запам’ятовуються. І це не кажучи про те, що щороку він присвячується окремій тематиці та програмі. Таке творче рішення є справжньою перевагою заходу. Тому учасники та глядачі точно не втомлюються від одноманітності.
Організаційне питання
За організаційні питання щодо фестивалю відповідає однойменна організація, яка має некомерційний характер. До неї входять чотирнадцять співробітників, які підтримують та допомагають фестивальним командам. Кожна з команд, у свою чергу, займається певним аспектом діяльності.
Говорячи про стратегічний нагляд за фестивальною організацією, слід зазначити, що ця частина покладена на дванадцять добровольців, які входять до директорської ради.
Про фестиваль
Проведення першого фестивалю відбулося у червні 1981-го. За всю свою історію згаданий захід мав фестивальний характер і тривав він 7-10 днів.
Парад, який є візитною карткою фестивалю, традиційно проводиться наприкінці червня або на початку липня.
З 2016-го весь перший місяць літа набув статусу “місяця гордості”. Тож фестиваль значно розширив свою програму.
Вплив пандемії
Пандемія коронавірусу призвела до того, що проведення фестивалю Pridе Torontо довелося скасувати. Але організатори вирішили вийти зі становища через онлайн-режим, і почали проводити віртуальні заходи з парадом.
Програмний аспект
Що стосується програми Pridе Torontо, то, звісно, щороку вона різна. Але є заходи, які залишаються незмінними. Зокрема, мова йде про Тrаns Mаrch, Dykе Mаrch, і звичайно, сам парад.
Попри те, що точно визначити кількість учасників фестивалю неможливо, можна сміливо сказати, що вона варіюється від п’ятисот тисяч до мільйона людей.
Захід давно набув статусу масштабного фестивалю країни. А міські вулиці, які є місцем проведення заходу, навіть закриваються для руху автомобілів.
Історичний аспект
Говорячи про історію фестивалю Pridе Torontо, важливо зазначити, що основою його виникнення стали масові протести. А вони, в свою чергу, стали продовженням рейдів, які в 1981-му відбувалися в торонтських лазнях.
Цікаво, що в 2005-тому у фестивалі вперше взяв участь навіть начальник міської поліції Торонто. Йдеться про Білла Блера. Він пройшов маршем із представниками від політичних партій. У цьому дійстві також брали участь провінційні міністри та мер Девід Міллер.
Тематика фестивалю
Повертаючись до питання організації фестивалю, варто звернути увагу на те, що для кожного з них вибирається окрема тематика. Вона є певним відображенням поточного контексту, а також допомагає у процесі формування фестивальних заходів.
Розбіжності
Звичайно, як і будь-який інший захід, пов’язаний із ЛГБТ-спільнотою, фестиваль Pridе Torontо став причиною певних розбіжностей. Адже популярність цього заходу призвела до того, що про нього почали говорити як про надмірно комерційний проєкт, для існування якого необхідні корпоративні спонсори та ділові інтереси.
Крім цього, противники фестивалю неодноразово зазначали, що проведення такого заходу порушує політичну активність і від нього страждає чимало місцевих громадських груп.
На тлі всіх цих заяв та висловлювань, у 2015-му Рridе Torontо відкликав усі заявки, які стосувалися того, щоб реєструвати товарні знаки, що містять фрази “Dykе Mаrch” та “Trаns Pridе”. Усі вони мали відношення до заходів, які організовували сторонні групи, переважно для груп, представлених трансгендерами та лесбіянками. Адже саме ці категорії нерідко заявляли, що фестиваль не задовольняє належним чином їхні потреби.
Вимоги до організаторів
Фестиваль 2016-го був ознаменований тим, що рух Blаck Livеs Mаtter почав привертати увагу громадськості до проблем расизму в ЛГБТ-спільноті. Зокрема, учасники згаданого руху висловлювали вимоги про те, щоб організатори Pride Torontо стабільно фінансували та виділяли місця для заходів, що проводяться темношкірими учасниками. Адже на той момент “програма для темношкірих” була значно скорочена у фінансуванні, а майданчики для виступів були переміщені у менш сприятливі місця.
Скандальний грант та фінансові труднощі
15-го червня 2009-того, напередодні проведення фестивалю, урядом було опубліковано інформацію про те, що Pridе Torontо став володарем федерального гранту. Його сума становила чотириста тисяч доларів. Виділення коштів відбувалося завдяки програмі Marquee Tourism.
Згодом після того, як було зроблено це оголошення, Інститутом канадських цінностей було опубліковано сенсаційну заяву. В ній засуджувався уряд, очолений Стівеном Харпером за те, що ним був присуджений грант Pridе Torontо.
Питання фінансування
Пізніше з’ясувалося, що консервативний уряд звільнив Аблончі від її обов’язків, пов’язаних з програмою “Marquee Tourism”, незабаром після оголошення про фінансування Pride Week. Цілком ймовірно, що на це рішення вплинула заява Інституту канадських цінностей та реакція громадськості, що послідувала за нею.
Депутат консервативного парламенту Бред Трост підкреслив, що виділення коштів на туризм для проведення гей-параду в Торонто не узгоджувалось з державною політикою, та закликав спільноту, яка виступає за життя і сім’ю, усвідомлювати цей факт.
Травень 2010 року ознаменувався тим, що Pride Toronto не отримав федерального фінансування через програму “Marquee Tourism”, попри те, що заявка на грант була попередньо схвалена.
Член міської ради Торонто Кайл Рей поділився своєю думкою про це оголошення, заявивши, що через тогорічну політичну ситуацію та відставку Діани Аблончі багато людей не були здивовані таким результатом.
Наприкінці літа 2010 року стало відомо, що Pride Toronto зіткнувся зі значними фінансовими проблемами. Це було пов’язано з тим, що і корпорації, і місто Торонто відмовилися фінансувати організацію в майбутньому. Все це було викликано рішенням дозволити організації “Queers Against Israel Apartheid” взяти участь у параді.
Відповідно до фінансової звітності, операційний дефіцит Pride Week у 2009/2010 роках склав $431 808, на відміну від $138 605 у 2008/2009 роках. Крім того, загальна сума отриманих грантів зменшилася з $971 800 у 2009 році до $709 025 у 2010 році.