Прайд-парад – урочистий захід у Торонто, що тісно пов’язаний із багатою прогресивною історією квір-спільноти міста. Усе почалося з маленьких зустрічей небайдужих активістів, які виборювали право на любов і визнання. Зараз це масштабний парад, який заслуговує неабиякої уваги, адже кожен його учасник пройшов нелегкий шлях. Далі на torontoski.
Перші паради. Хто організовував зустрічі?
У 1970 році зустріч організували перші квір-активістські організації Торонто – Гомофільна асоціація Університету Торонто (UHTA) та Гомофільна спільнота Торонто (CHAT). Перший гей-парад в Торонто відбувся 1 серпня 1971 році на Ганланс-Пойнт як благодійна акція для збору коштів на підтримку активістів, які вирушали до Оттави на марш з нагоди другої річниці декриміналізації. Також була створена газета Body Politic. 9 липня 1972 року відбувся другий щорічний Прайд-парад у рамках низки заходів першого «Тижня рівності та гордості». Він охоплював фестиваль, кіновечір, прайд-танці, мітинг та марш до Квінс-Парку. Активісти також подали меморандум до уряду Онтаріо.
Перше святкування Прайду в Торонто відбулося лише через три роки після Стоунволлських заворушень у Нью-Йорку в червні 1969 року – події, яка дала початок руху за звільнення геїв. Це був доволі скромний захід – пікнік на островах Торонто.
Масштабування. Виставка статей від Канадської енциклопедії
Упродовж кількох років тисячі людей почали відвідувати щорічний парад Гордості, а до 2011 понад 1,2 мільйона людей взяли участь у Прайді Торонто. Під час WorldPride 2014 у Торонто, четвертого WorldPride і першого у Північній Америці, зібрався ще більший натовп.
Проте, як вже зазначалося, від часів Стоунволлських заворушень сталося багато змін. Лесбійська, гей, бісексуальна та трансгендерна (ЛГБТ) спільнота в Канаді зробила значний прогрес у напрямку загального прийняття та правової рівності. Особливо відчутними були зрушення в охороні здоров’я, праві на усиновлення та на шлюб. Крім того, ЛГБТ-митці стали лідерами сучасної культури – від літератури та візуального мистецтва до театру й кіно.
На честь Прайду Канадська енциклопедія (авторитетне джерело знань) створила виставку статей, присвячених дотичним питанням, зокрема історії ЛГБТ-прав у Канаді, мемуарам про квір-театральну сцену в Торонто від відомого драматурга Скай Гілберта, історії квір-культури в Канаді та статті, яка досліджує тему трансгендерних людей і канадської системи охорони здоров’я.
Права трансгендерних людей у Канаді та в Торонто
Права трансгендерних людей у Канаді й далі залишаються в центрі боротьби за рівність. Наразі лише в кількох провінціях – Онтаріо, Манітобі, Новій Шотландії та Північно-Західних територіях – гендерна ідентичність включена до кодексів прав людини. Водночас інші провінції постановили, що це захищена категорія в межах чинного законодавства.
Трансгендерні активісти також боролися за спрощення процедури зміни статі в офіційних документах без необхідності проходження операції. Трибунал з прав людини Онтаріо скасував вимогу хірургічного втручання у 2012 році, а законодавчий орган Британської Колумбії та суд Альберти зробили те саме у 2014 році. Уряд Манітоби також висловив подібний намір. З поступовим зростанням прав для ЛГБТ-канадців увага багатьох перемкнулася на ситуацію геїв та лесбійок за кордоном, які стикаються з більш жорстокими переслідуваннями. Такі випадки стали важливим акцентом для багатьох сучасних святкувань Прайду. Це досягло свого апогею у 2014 році, коли Торонто приймав четвертий захід WorldPride, до якого входила тижнева конференція з прав людини. Той тиждень в Торонто не обійшовся без суперечок, оскільки зростання заходу в останні роки призвело до звинувачень у тому, що він перетворився на надто комерційне підприємство, яке залежить від корпоративних спонсорів і бізнес-інтересів, на шкоду місцевим громадським групам і політичному активізму. Хоча Прайд-парад офіційно визначають як інклюзивну подію для всіх рас, спільнот та гендерних ідентичностей, багато груп у ЛГБТ-спільноті заявляли, що їхні заходи, спільноти та проблеми все більше маргіналізуються на користь комерціалізованого порядку денного.
Наприклад, багато менших громадських організацій заявили, що більше не можуть дозволити собі сплатити підвищені збори, необхідні для участі у параді з власною колоною, який усе більше заповнюється корпоративними платформами з рекламними спонсорами. Багато ЛГБТК-власників малого бізнесу, які історично покладалися на ярмаркові стенди під час Прайду в Торонто для реклами, також зазначали, що не можуть дозволити собі збільшені витрати на участь у зоні ярмарку. Ще у 2010 році комітет Blackness Yes!, який організовує щорічну танцювальну вечірку Blockorama для ЛГБТК людей кольору шкіри, почав бити на сполох, оскільки їхню програму примусово переміщали з її традиційного місця – сцени навпроти станції метро Wellesley – до невідповідних локацій, таких як невелика стоянка перед магазином пива на Church Street, непридатна для танців територія парку Джорджа Гіслопа або занадто маленька альтанка в парку Александра. У 2015 році організатори Прайд-параду були змушені відкликати заявки на реєстрацію торгових марок із фразами «Марш лесбійок» і «Транс Прайд» («Dyke March» і «Trans Pride»), які стосуються заходів, організованих зовнішніми групами під час святкувань Прайду як реакція на занепокоєння лесбійок і трансгендерних людей, що їхні питання та потреби не отримують належної уваги.