Тед Роджерс – засновник і генеральний директор Rogers Communications, бізнесмен та філантроп. Роджерс був новатором у канадській індустрії зв’язку, який створив Rogers Communications. На момент його смерті у 2008 році Роджерс був четвертим найбагатшим канадцем із чистим капіталом понад 7 мільярдів доларів, тоді як компанія оцінювалася в 18 мільярдів доларів і налічувала приблизно 29 000 співробітників. Далі на torontoski.
Дитинство та навчання
Тед Роджерс був єдиною дитиною Едварда Семюеля та Велми Мелісси Роджерс. Ще з народження мав проблеми із травленням (ймовірно, целіакія), через що був худим та погано бачив. Саме тому Роджерса часто дражнили, проте це лише посилювало його рішучість та цілеспрямованість. Батько Теда винайшов радіолампу змінного струму, яка дозволила підключати домашні радіоприймачі до електромережі (до цього радіо працювало від великих кислотних батарей). У 1927 році Едвард-старший заснував радіостанцію CFRB, друга половина якої розшифровувалася як “Роджерс без батарей” (Rogers Batteryless). Батько помер у 38 років, незадовго до шостого дня народження Теда. Після його смерті багато компаній і патенти батька були поспіхом продані, але Тед пообіцяв собі колись викупити їх усі назад. У 1941 році його мати одружилася з адвокатом Джоном Веббом Гремом.
Роджерс виріс у заможному районі Форест-Гілл у Торонто та відвідував приватний Коледж Верхньої Канади. З семи років жив у пансіоні. Під час навчання він організував підпільний букмекерський бізнес на кінних перегонах і таємно встановив телевізійну антену на даху школи. Всупереч правилам закладу, Роджерс брав плату за вхід, щоб його однокласники могли дивитися трансляції з Баффало (штат Нью-Йорк) у його кімнаті.
Після цього Роджерс навчався в Триніті-коледжі при Торонтському університеті. У цей період організовував молодіжні консервативні групи в університетах по всій країні та співпрацював із Прогресивно-консервативною партією на підтримку Джона Діфенбейкера. У літні місяці Тед працював на радіостанції CKLW у Віндзорі, а також керував невеликою агенцією з оренди музичного обладнання та організації виступів під назвою Rogers Music Services. У 1957 році закінчив Торонтський університет, хоча пізніше зізнався, що був більше винахідливим, ніж старанним студентом. Ще пізніше Роджерс продовжив навчання в Юридичній школі Осгуд Хол, яку закінчив у 1961 році. Після цього пройшов стажування в юридичній фірмі Tory & Associates у Торонто. У 1962 році його прийняли до Адвокатської колегії. Проте він так і не став юристом.
Рання кар’єра в галузі мовлення
Ще під час стажування Роджерс розпочав свою кар’єру в бізнесі. У 1959 році він заснував компанію Aldred Rogers Broadcasting Ltd. разом із Джоелом Олдредом, відомим ведучим. Того ж року Роджерс наважився зателефонувати Джону Вайту Г’юзу Бассету, виконавчому директору Baton Broadcasting і видавцю газети Toronto Telegram, з пропозицією про співпрацю в заснуванні першої приватної телевізійної станції в Торонто. Роджерса частково мотивувало бажання позмагатися за ліцензію на мовлення проти CFRB – радіостанції, заснованої його батьком, але від якої Тед був, грубо кажучи, усунений. Його наполегливий підхід спрацював, і 22 жовтня 1959 року була створена компанія Baton Aldred Rogers Broadcasting Ltd. (BARB). Серед інших партнерів станції були Пол Натенсон, засновник кінотеатрів Odeon, та Фостер Г’юїт, голос Hockey Night in Canada. Після процесу подання заявок BARB отримала ліцензію на мовлення для CFTO, яка почала працювати 31 грудня 1960 року. Роджерс обійняв посаду віцепрезидента CFTO.
У 1960 році Роджерс придбав радіостанцію CHFI, взявши кредит у розмірі 85 тисяч доларів. Це був ризикований крок. Хоча CHFI була єдиною FM-радіостанцією, що мовила в Торонто, менш ніж 5% слухачів міста мали нові та дорогі FM-приймачі. Однак Тед був переконаний, що майбутнє радіо за FM-частотою, адже вона забезпечує звук вищої якості, ніж популярніша AM-частота. Роджерс навіть казав, що в нього слух, як у Ван Гога, тому він не може помилятися. Щоб збільшити кількість слухачів, Роджерс закупив FM-приймачі оптом, наніс на них логотип CHFI й продавав за собівартістю – так само як колись робив його батько. Попри те, що аудиторія CHFI швидко зростала, станція втрачала гроші через високі операційні витрати. У червні 1961 року конкурент CFRB запустив власну FM-станцію, що стало прямим викликом для CHFI. Щоб компенсувати витрати на FM-станцію та залучити слухачів до нової частоти, Роджерс у 1963 році запустив CHFI-AM (згодом відому як 680 News).
Кабельне телебачення
У 1967 році Роджерс заснував компанію Rogers Cable TV Limited, профінансувавши її інфраструктуру коштом позики у розмірі 250 тисяч доларів із трастового фонду своєї дружини Лоретти. У партнерстві з компанією Baton Rogers Cable TV розпочала роботу на трьох ринках в Онтаріо: у частині Торонто, Брамптоні та Лімінгтоні. Проте через великі витрати на будівництво інфраструктури компанія опинилася у боргах, а нові правила Канадської ради з питань радіомовлення і телебачення (CRTC) змусили Baton продати свою 50-відсоткову частку в компанії. Це довело Rogers Cable TV до межі банкрутства у 1971 році. У цей період Роджерс заклав свій дім тричі, щоб врятувати бізнес. Його наполегливість і віра в перспективу кабельного телебачення зрештою виправдали себе. Роджерс навіть якось пригадав слова, що коли говорив, що кабельне телебачення стане великою справою в Торонто, то з нього сміялися. Вони казали: “Навіщо воно в Торонто?”.
Кабельне телебачення Rogers
У 1970-х роках Rogers Cable стрімко розвивалася, ставши першою кабельною компанією, яка запропонувала абонентам понад 12 каналів. У 1979 році Rogers стала публічною компанією, зареєстрованою на Фондовій біржі Торонто, придбавши Canadian Cablesystems – компанію, яка була майже вдвічі більшою за Rogers Cable. Наступного року Rogers придбала Premier Cablevision. Ці угоди зробили її найбільшою кабельною компанією Канади.
У 1989 році Rogers Communications продала свої кабельні активи в США, отримавши прибуток у розмірі 1 мільярд доларів. Компанія інвестувала ці кошти в CNCP Telecommunications (телекомунікаційну компанію, створену шляхом інтеграції комунікаційних підрозділів Canadian National та Canadian Pacific).
Особисте життя
У 1963 році Тед Роджерс одружився з Лореттою Робінсон, донькою Джона Роланда Робінсона, члена британського парламенту та губернатора Бермуд. Тед і Лоретта всиновили свою першу дитину, Лізу Енн, у 1967 році, а згодом у них народилися Едвард Самюель III (1969), Мелінда Мері (1971) та Марта Лоретта (1972). У Роджерса було четверо онуків. Він працював разом із сином Едвардом, який обіймав посаду президента Rogers Cable, та дочкою Меліндою, яка була старшим віцепрезидентом із питань стратегії та розвитку в Rogers Communications.
Загалом особисте життя Роджерса було тісно пов’язане з його кар’єрою та бізнесом. Він працював безперервно: вдома, на дачі й навіть під час відпусток. А це іноді шкодило його сімейному життю. У штаб-квартирі Rogers у Торонто він облаштував спальню поруч зі своїм офісом. Роджерса рухало бажання відновити спадщину свого батька, тож він невтомно працював, щоб досягти цієї мети, а також неодноразово намагався повернути контроль над CFRB і до кінця життя вів перемовини щодо придбання її власника, Astral Media.