Нонні Гріффін (Маргарет Гріффін) – акторка, драматург, режисер. Прима театру, дивовижної краси жінка, була відомою своєю віртуозною грою на сцені. Вона професійно та правдоподібно вживалася в кожну свою роль, легко опановувала гру в різних жанрах. Її творчість вирізнялася поміж інших чуйністю, елегантністю. Про життя та творчий розвиток Нонні Гріффін, читайте далі на torontoski.info.
Все починалося з театру
Народилася Нонні 20 жовтня 1933 року в Торонто. Гріффін відвідувала школу при монастирі St. Margaret’s. Після закінчення навчання, дівчина вступила до Royal Conservatory in Toronto, де вивчала сценічне мистецтво та драму.
Коли дівчині виповнилося 16 років, вона вперше почала виступати під псевдонімом Маргарет Гріффін в театрі Red Barn Theatre. У 1951 році Нонні почала працювати у Canadian Repertory Theatre в Оттаві. У 1953 році виступала у Toronto Jupiter Theatre та Peterborough Summer Theatre. Найпопулярнішою виставою у цей період виявилася Ring Around the Moon представлена перед глядачами у Royal Alexandra Theatre.
У 1953 році Гріффін зіграла роль молодої дівчини з Шотландії Кейт Макдональд у п’єсі Лістера Сінклера The Blood Is Strong. Наступним серіалом, який приніс велику популярність акторці був Stage. Гріффін віртуозно володіла різними акцентами, легко грала в різних епохах і стилях, що було великою її перевагою.
Розвиток кар’єри
У 1957 році Гріффін знялася в телесеріалі Last of the Mohicans. Згодом взяла участь у виставі The Boyfriend й поїхала з Канади працювати в Англію. Там вона успішно пройшла прослуховування в лондонському театрі Bristol Old Vic у Джона Гейла, який призначив Нонні на роль Лючіани у комедії The Comedy of Errors. Цю постановку згодом показали на Міжнародному фестивалі у Baalbeck.
У 1961 році Гріффін повертається до Канади, вона продовжує зніматися в фільмах. У 1964 році Нонні бере псевдонім – Маргарет Гріффін.
За свої великі заслуги Гріффін номінували на премію Ендрю Аллана. Вперше у 1983 році за роль юної Емілі в фільмі Emily in Our Town потім у 1984 році за знімання в фільмі Blood Root. У 1991 році вона зіграла Констанцію, дружину Моцарта у п’ятисерійному серіалі Ideas.
Нонні Гріффін залишалася вірною канадські кіноіндустрії й в останні роки свого життя. Вона озвучила фільм Care Bears Movie II A New Generation та номіновану на премію «Оскар» короткометражну стрічку Wild Life (2011). Окрім цього, вона зіграла ролі другого плану в фільмах Old Stock (2012) та Lindsay Mackay’s Wet Bum (2014). Між зніманнями у кіно, Гріффін не забувала про театр, який став великою частиною її життя.
У 2004 році Нонні створила вистави From Convent to Show Biz та Showbiz and Other Addictions. У 2010 році світ побачила її театральна вистава під назвою Annunciata’s Secret, у якій вона зіграла 6 різних персонажів. У 2012 році представила її на Edinburgh Festival Fringe.
Особливу популярність здобула її вистава Marilyn – After, яка розповідає глядачам про життя Мерилін Монро. Персонально для торонтського Alumnae Theatre Company у 2010 році Гріффін поставила музичну комедію The Flying Avro Arrow.
Кожна робота Гріффін була унікальною, люди з великим задоволенням спостерігали за майстерною грою акторів. Сценарії в яких крилася загадка, приваблювали, викликали купу емоції та овацій.
На жаль 7 червня 2019 року у віці 85 років через аневризму аорти Нонні пішла з життя. Це сталося напередодні дебюту її вистави Before Scarlett. Вона не встигла показати наступний свій шедевр шанувальникам.
Творчість Гріффін живе роками, зірку Голлівуду пам’ятають не лише в Торонто, але й далеко за його межами. Кінокартини, які озвучила примадонна, фільми в яких вона зіграла головні ролі, продовжують жити, їх передивляються, ними захоплюються.